Опис системи роботи

Працюючи вчителем образотворчого мистецтва у Великосілківському НВК «ЗОЗ I-III ст.- ДЗ» з 1996 року, я прийшла до висновку що уроки образотворчого мистецтва є найблагодатнішим грунтом для засіву зерен добра в дитячій душі. Дитинство-пора  особливо сприятлива до краси. Дитячі яскраві враження зберігаються на все життя. Адже саме в дитинстві очі широко і з цікавістю дивляться на світ ,а душа чиста  і безпосередня. Усе життя , всі творчі відкриття попереду.

Якщо уважно прочитати пояснюючу записку до програми з образотворчого мистецтва, де основним завданням курсу є формування культури людських почуттів людських почуттів-любові, доброти, милосердя через сприймання творів мистецтва, а вже потім-відчуття кольору, ритму, лінії тощо, то мимоволі виникає запитання: як не перетворити храм душі дитячої на вертеп розбійників. Що протиставити ідеологічній диверсії, міщанському обивательству, що обрушилося на наших дітей, їхні тендітні душі.

Саме це й спонукало мене до роботи над проблемою: «Мистецтво як засіб духовного становлення особистості». Кожен урок образотворчого мистецтва стараюся спрямовувати на виховання в учнів любові до людини і природи. Адже ми, учителі, повинні відбудовувати те, що нищилося протягом століть, відроджувати духовність нації.

На своїх уроках прагну створювати таку атмосферу взаємин, яка стимулювала б найрізноманітнішу діяльність дітей і спонукала їх до творчості. Для розкриття здібностей учнів прагну створювати в класі творчу, доброзичливу, емоційно позитивну атмосферу.

Часто перед уроком запитую дітей, який у них настрій, що їх хвилює, що радує. Потім пропоную їм узяти «чарівний мішечок» і викинути туди всі свої негативні емоції. Я також «жбурляю» свої негативні емоції, «мішечок» зав’язується і викидається у кошик для сміття.

Розкрити свій внутрішній світ, багатство емоцій, фантазію учні намагаються під час створення настроєвих композицій з живопису.

Я прагну давати дітям свободу вибирати вид діяльності, визначати черговість побудови майбутнього малюнка, способи передачі майбутньої композиції.

Надаючи дітям свободу у виборі намагаюся ненав’язливо, доброзичливо допомагати їм у вирішенні поставлених завдань.

На своїх уроках знайомлю учнів із культурним надбанням наших предків, що сприяє духовному розвитку кожної дитини.

Так, на уроці у 5-му класі «Декоративно-ужиткове мистецтво. Створення рослинного орнаменту у смужці» я зазвичай практикую уявну мандрівку до музею декоративно-ужиткового мистецтва, під час якої учні знайомляться із доробками майстрів Опішнянської та Гаварецької кераміки, Яворівської іграшки, бойківської писанки та ін.

Початок уроку у 3-му класі «Малювання одягу для казкових героїв» проводжу у шкільному музеї. Саме там учні мають змогу розглянути давні зразки українського національного одягу, порівняти елементи вишивки рослинного, геометричного, зооморфного орнаменту. Звертаю увагу учнів на різноманітність елементів національного одягу українців різних регіонів.

Майже на кожному уроці образотворчого мистецтва пропоную дітям розглядати та обговорювати репродукції картин видатних художників світу, а особливо вітчизняних художників. Так, на уроках в 3-му класі малювання краєвидів «Блакитноока весна», «Осінь така мила…», у 4-му класі «Беру многобарвну палітру і землю малюю мою», у 5-му класі «Осіння пісня», «Пливуть хмаринки безкраїми полями» стараюся створювати емоційно-позитивну атмосферу, вмикаючи класичну музику, під яку діти розглядають репродукції картин І. Левітана, О. Шовкуненко, М. Ткаченко, В. Ван Гога та ін.

Дуже подобаються молодшим школярам чудо-звірі М. Приймаченко. Сприймаючи ці твори, учні намагаються вигадати і зобразити своїх незвичайних казкових тваринок.

Ознайомлюючи своїх учнів із кращими витворами українського та зарубіжного мистецтва, намагаюся виховувати у своїх вихованців хороший смак і витончену свідомість, вчу творити, ушляхетнювати життя, шукати красу в буденності.

Ретельно добираючи матеріали до уроків «Як живеться вам, птахи?», «В маленької киці м’які топтанині», «Хто в лісі живе?» (3 клас), «Хто живе у ставку?», «Світ комах», «Біла кізонька» (2 клас), «Здрастуйте, звірі, малі і великі» (4 клас), намагаюся сформувати в дітей щире, людяне ставлення до братів наших менших. Діти задумуються над своєю відповідальністю у ставленні до рослин і тварин.

На уроках образотворчого мистецтва у початкових класах зазвичай практикую роботу дітей з підручником. Під час уроків «Світ комах», «Біла кізонька» текст сторінок підручника для 2-го класу допомагає дітям пізнати живу природу, щоб намалювати метелика чи кізоньку,  творці підручника спонукають учнів уважно розглядати ілюстрації, щоб побачити красу живих сотворінь.

Як відомо, любов починається з відкриття. Дитина привчається бути уважною до навколишнього світу, відкривати красу, любити її. Те, що любимо, ми бережно плекаємо.

Урок створення декоративно-художнього образу птаха методом орігамі «Різдвяні голубчики» останніми роками практикую інтегрувати з уроком християнської етики «Боже милосердя до людей. Різдво Христове». На цьому уроці розповідаю дітям про велич приходу на світ Спасителя, зачитую зі Святого Письма уривок, а також розповідаю дітям легенду про голубів. Власноруч виготовленими виробами діти вітають своїх рідних на Різдво.

Поєдную уроки образотворчого мистецтва та християнської етики з тем «Писанка» та «Воскресіння Христове – перемога добра над злом». На цих уроках учні не тільки знайомляться із народними Великодніми звичаями, а й вчаться розписувати та розмальовувати писанки і крашанки, якими прикрасять на свято Великодній кошик.

Але, на превеликий жаль, мушу визнати той факт, що образотворча діяльність школярів сприймається більшістю батьків і навіть деякими вчителями як другорядна: існує поширена думка, що творчість притаманна обраним і що тільки той, хто має особливий талант, повинен його розвивати в собі, і тільки він може вважатися покликаним до творчості. Як наслідок – негласне визнання того, що у школі можна обійтися без уроків малювання, а кому треба, той піде до дитячої художньої школи.

Так, звичайно, сучасна загальноосвітня школа не ставить за мету зробити з кожної дитини художника, бо урок образотворчого мистецтва не спеціальний, а загальноосвітній предмет.

Утім, водночас він забезпечує розвиток потенційних етико-естетичних, духовних сил лікаря, інженера, вчителя, архітектора, підприємця, а не тільки художника, скульптора та дизайнера.

Я вважаю, єдиний спосіб прищепити дітям любов до мистецтва - це самій його дуже любити. Лише велика любов учителя до своєї професії і до дітей може спонукати учнів до творчості.

Ідучи на урок, вірю, що він буде кращим за попередні. Вкотре переконуюсь у правильності слів В. Сухомлинського: «Вчитель готується до свого найкращого уроку все життя».